Вступ

Дані дистанційного зондування (ДДЗ) середньої роздільної здатності Landsat, що наразі вільно поширюються через веб-сервіс GLOVIS Геологічною службою США [8], мають значний потенціал у сенсі їх використання для вивчення багаторічної динаміки природних комплексів в установах природно-заповідного фонду (ПЗФ) України. Однак широке впровадження їх у практику моніторингу обмежується перш за все тим, що для обробки растрових даних зазвичай використовується дуже дороге комерційне програмне забезпечення. Як зазначалося автором в одній із попередніх публікацій [1], з огляду на реалії сучасного буття годі й сподіватися на бажаний рівень комплектації наукових відділів установ ПЗФ подібними комерційними програмними засобами. Це спонукало нас до опрацювання технології оброблення ДДЗ Landsat з використанням виключно вільного програмного забезпечення з відкритим кодом. Ця технологія передбачає лише попереднє оброблення ДДЗ, а саме обрізування заданої ділянки кожного спектрального каналу сцени і подальше поєднання окремих спектральних каналів у кольоровий растровий файл у форматі GeoTIFF для подальшого його аналізу за допомогою програмних засобів ГІС.

Технологію було апробовано при підготовці ДДЗ Landsat для оцінювання стану внутрішніх водойм аренних ділянок Чорноморського біосферного заповідника в рамках дослідження впливу багаторічної динаміки погодних умов на населення прибережних та водоплавних птахів [2].

Бібліографічне посилання:

Москаленко Ю. О. Особливості динаміки зволоженості солончакових природних комплексів Чорноморського біосферного заповідника у контексті їх значення як середовища існування водоплавних та прибережних птахів // Заповідна справа в Україні. — 2013. — 19 (1). — С. 78—82.

Значення солончакових природних комплексів, що знаходяться у межах Чорноморського біосферного заповідника і, одночасно, належать до складу водно-болотних угідь міжнародного значення, «Тендрівська затока» і «Ягорлицька затока», переоцінити дуже складно. Як відомо, солончаки, які поширені узбережжям Північного Причорномор'я, є місцем гніздування низки видів птахів, що охороняються. Наприклад, пісочника морського Charadrius alexandrinus, кулика-довгонога Himantopus himantopus, чоботаря Recurvirostra avosetta, кулика-сороки Haematopus ostralegus, дерихвоста лучного Glareola pratincola. Але особливо велике значення ці природні комплекси мають під час міграцій, коли в їх межах знаходить собі притулок і живлення величезна кількість пролітних прибережних птахів. Тому солончакові біотопи материкових ділянок Чорноморського біосферного заповідника, як території з найвищим охоронним статусом, є надзвичайно цінними для підтримання задовільного стану популяцій багатьох гідрофільних видів птахів, що гніздяться та мігрують вздовж північного узбережжя Чорного моря.
В той же час, властивості водно-болотних угідь у контексті їх значення як середовища існування птахів (кормові властивості, гніздопридатність біотопів тощо), можуть змінюватися у досить широких межах залежно від погодних умов року. Особливо це є актуальним для регіонів із посушливим кліматом, де багаторічна динаміка кліматичних умов може спричиняти істотні перебудови в екосистемах водно-болотних угідь.
Метою роботи було дослідження впливу багаторічної динаміки погодних умов на сезонну динаміку зволоженості солончаків Чорноморського біосферного заповідника і опис на цій основі характерних паттернів динаміки стану солончаків як середовища існування водоплавних та прибережних птахів. Оцінка значення параметрів солончаків для гідрофільних птахів в цій роботі побудована на підставі того факту, що роль кормового та гніздового біотопу для більшості прибережних птахів можуть відігравати лише перезволожені солончаки, які мають вільні ділянки водної поверхні.

Бібліографічне посилання:

Москаленко Ю.О. Деякі аспекти методологічних засад кадастру тваринного світу // Проблеми екологічного та соціально-правового розвитку Азово-Чорноморського регіону: збірник статей. — Київ-Мелітополь: Міленіум, 2013. — С. 319—327.

Вступ

Визначення Законом України «Про тваринний світ» кадастру мислить останній як необхідний інструмент, який має бути основою обліку, раціонального використання і охорони тваринного світу. Таким чином, для виконання своїх функцій кадастр, з одного боку, повинен містити інформацію про територіальний розподіл тварин, і, з іншого боку, має бути здатним робити вірогідні прогнози подальших його змін. З цього є очевидним те, що науковими засадами кадастру мають бути екологічні дослідження, зокрема вивчення закономірностей просторово-часової динаміки населення тварин. Що ж стосується досліджень фауністичного плану, зокрема інвентаризації та реінвентаризації фауни, то їх важливість і необхідність для кадастру тваринного світу взагалі поза сумнівом і в межах даного повідомлення не обговорюються.