Ukrainian (UA)Russian (CIS)

Публікації

Деякі аспекти методологічних засад кадастру тваринного світу

Бібліографічне посилання:

Москаленко Ю.О. Деякі аспекти методологічних засад кадастру тваринного світу // Проблеми екологічного та соціально-правового розвитку Азово-Чорноморського регіону: збірник статей. — Київ-Мелітополь: Міленіум, 2013. — С. 319—327.

Вступ

Визначення Законом України «Про тваринний світ» кадастру мислить останній як необхідний інструмент, який має бути основою обліку, раціонального використання і охорони тваринного світу. Таким чином, для виконання своїх функцій кадастр, з одного боку, повинен містити інформацію про територіальний розподіл тварин, і, з іншого боку, має бути здатним робити вірогідні прогнози подальших його змін. З цього є очевидним те, що науковими засадами кадастру мають бути екологічні дослідження, зокрема вивчення закономірностей просторово-часової динаміки населення тварин. Що ж стосується досліджень фауністичного плану, зокрема інвентаризації та реінвентаризації фауни, то їх важливість і необхідність для кадастру тваринного світу взагалі поза сумнівом і в межах даного повідомлення не обговорюються.

 

Особливості динаміки зволоженості солончакових природних комплексів Чорноморського біосферного заповідника у контексті їх значення як середовища існування водоплавних та прибережних птахів

Бібліографічне посилання:

Москаленко Ю. О. Особливості динаміки зволоженості солончакових природних комплексів Чорноморського біосферного заповідника у контексті їх значення як середовища існування водоплавних та прибережних птахів // Заповідна справа в Україні. — 2013. — 19 (1). — С. 78—82.

Значення солончакових природних комплексів, що знаходяться у межах Чорноморського біосферного заповідника і, одночасно, належать до складу водно-болотних угідь міжнародного значення, «Тендрівська затока» і «Ягорлицька затока», переоцінити дуже складно. Як відомо, солончаки, які поширені узбережжям Північного Причорномор'я, є місцем гніздування низки видів птахів, що охороняються. Наприклад, пісочника морського Charadrius alexandrinus, кулика-довгонога Himantopus himantopus, чоботаря Recurvirostra avosetta, кулика-сороки Haematopus ostralegus, дерихвоста лучного Glareola pratincola. Але особливо велике значення ці природні комплекси мають під час міграцій, коли в їх межах знаходить собі притулок і живлення величезна кількість пролітних прибережних птахів. Тому солончакові біотопи материкових ділянок Чорноморського біосферного заповідника, як території з найвищим охоронним статусом, є надзвичайно цінними для підтримання задовільного стану популяцій багатьох гідрофільних видів птахів, що гніздяться та мігрують вздовж північного узбережжя Чорного моря.
В той же час, властивості водно-болотних угідь у контексті їх значення як середовища існування птахів (кормові властивості, гніздопридатність біотопів тощо), можуть змінюватися у досить широких межах залежно від погодних умов року. Особливо це є актуальним для регіонів із посушливим кліматом, де багаторічна динаміка кліматичних умов може спричиняти істотні перебудови в екосистемах водно-болотних угідь.
Метою роботи було дослідження впливу багаторічної динаміки погодних умов на сезонну динаміку зволоженості солончаків Чорноморського біосферного заповідника і опис на цій основі характерних паттернів динаміки стану солончаків як середовища існування водоплавних та прибережних птахів. Оцінка значення параметрів солончаків для гідрофільних птахів в цій роботі побудована на підставі того факту, що роль кормового та гніздового біотопу для більшості прибережних птахів можуть відігравати лише перезволожені солончаки, які мають вільні ділянки водної поверхні.

 

Концептуальна модель таксономічного блоку реляційних баз даних, призначених для зберігання результатів обліків тварин

Таксономічний блок баз даних, призначених для зберігання і обробки результатів обліків тварин, має містити набір полів з науковими назвами таксонів різного рівня. За необхідності можуть бути присутні поля з назвами таксонів іншими мовами (напр. укр., рос., англ. тощо). Необхідними додатковими полями є нумерація у відповідності до таксономічного порядку, причому числа в цьому полі бажано присвоювати з певним кроком (напр. у 5 чи 10 одиниць), що дасть змогу без зміни порядкових номерів у майбутньому вводити до бази нові види фауни того регіону, до якого відноситься база даних. Важливим є наявність поля із зазначенням автора та року опису відповідного таксону.

 

Технологія оброблення даних дистанційного зондування Landsat з використанням вільного програмного забезпечення з відкритим кодом

Вступ

Дані дистанційного зондування (ДДЗ) середньої роздільної здатності Landsat, що наразі вільно поширюються через веб-сервіс GLOVIS Геологічною службою США [8], мають значний потенціал у сенсі їх використання для вивчення багаторічної динаміки природних комплексів в установах природно-заповідного фонду (ПЗФ) України. Однак широке впровадження їх у практику моніторингу обмежується перш за все тим, що для обробки растрових даних зазвичай використовується дуже дороге комерційне програмне забезпечення. Як зазначалося автором в одній із попередніх публікацій [1], з огляду на реалії сучасного буття годі й сподіватися на бажаний рівень комплектації наукових відділів установ ПЗФ подібними комерційними програмними засобами. Це спонукало нас до опрацювання технології оброблення ДДЗ Landsat з використанням виключно вільного програмного забезпечення з відкритим кодом. Ця технологія передбачає лише попереднє оброблення ДДЗ, а саме обрізування заданої ділянки кожного спектрального каналу сцени і подальше поєднання окремих спектральних каналів у кольоровий растровий файл у форматі GeoTIFF для подальшого його аналізу за допомогою програмних засобів ГІС.

Технологію було апробовано при підготовці ДДЗ Landsat для оцінювання стану внутрішніх водойм аренних ділянок Чорноморського біосферного заповідника в рамках дослідження впливу багаторічної динаміки погодних умов на населення прибережних та водоплавних птахів [2].

 

Перспективи використання геоінформаційних систем (ГІС) для стаціонарних досліджень в установах природно-заповідного фонду

За своєю суттю дані стаціонарних наукових досліджень, які ведуть спеціалісти наукових відділів установ природно-заповідного фонду (ПЗФ), є просторово-координованими. Так, багаторічні спостереження проводяться на опорній мережі моніторингу, яка є системою пробних площ, маршрутів та ін., а останні, у свою чергу, є чітко визначеними в просторі. Очевидно, що в цьому сенсі геоінформаційні системи (ГІС) є адекватним сучасним інструментарієм для збирання, зберігання, опрацювання та аналізу таких даних. Широке впровадження ГІС-технологій для моніторингу в заповідниках, національних парках тощо може піднести ці дослідження на якісно новий рівень. Крім того, це сприятиме створенню та поширенню тематичних векторних мап (ареалів видів, ландшафтів, об'єктів ПЗФ та ін.), відсутність яких істотно знижує якість наразі створених ГІС природоохоронного спрямування державного й регіонального рівнів. На останню проблему вказують автори, які займалися створенням ГІС такого роду (Козлова, 2005; Придатко зі співавт., 2005). Як наслідок, аналітичні й прогностичні можливості таких ГІС є досить обмеженими.

 
Пошук
Користувальницький пошук